Мрійник, що створив Привида. Навіщо нам читати Віла Айзнера?

Що ми знаємо про Віла Айзнера? Його називають батьком графічного роману. На його честь названо премію, його батько родом з Коломиї, Дені Кольт – один із найпопулярніших коміксових детективів у світі, і в його доробку є низка теоретичних робіт, присвячених послідовному мистецтву в коміксах. Він безперервно ламав четверту стіну і взаємодіяв з читачем, вводив себе в історії, зробив місто окремим персонажем, і дуже часто висвітлював реалії життя єврейських емігрантів у Штатах. Під час Другої Світової Війни малював комікс-інструкції для військових. Та це нанизування фактів не дає нам розуміння, КИМ був і залишається Віл Айзнер для комікс-індустрії.

Звісно ж, Привид. Легендарний детектив Дені Кольт, чиї пригоди починаються з новини про його власну смерть (так, українському читачеві вже може видатися знайомим цей сюжет). Семисторінкові короткі історії десятиліттями приваблювали фанатів, а творець не втомлювався вигадувати йому все нові і нові пригоди. Появі Привида передував бум супергероїки. З’являються Бетмен із Суперменом. Супергерої в масках, що носять плащі.

І попри те, що Айзнер прагнув створити геть іншого супергероя, досвід, що переріс у перший судовий позов за авторські права на комікс-персонажа, не оминув його. 1939 року Віктор Фокс приходить із запитом створити власного супергероя. Запит Фокса не був спонтанним чи неочікуваним. Дистрибутор National Periodicals Action Comics публікував звіти з небаченими раніше продажами – то все були комікси. Тож використовуючи псевдонім Willis, Айзнер написав і намалював перший випуск Wonder Comics, результатом чого став герой Фред Карсон, Диво-людина (Wonder Man). Компанія, яку ми добре знаємо як DC Comics, подала до суду на Фокса, стверджуючи, що Диво-людина була незаконною копією Супермена. І попри те, що Айзнер наполягав на оригінальності свого персонажа, внаслідок судового позову, перший випуск став останнім. Wonder Comics змінив свою назву на Wonderworld Comics, і ще якийсь час продовжував видавати супергероїку.

Очевидним був той факт, що ось де майбутнє і великі гроші всіх видавничих синдикатів! Тому коли Еверет Б’юзі Арнольд, засновник Quality Comics, того ж року напередодні Різдва приходять до Айзнера із запитом створити нового супергероя, останній, маючи попередній невдалий досвід, хоче створити Привида. Арнольд прийшов із цілком прозорим запитом – підхопити цю золоту коміксову лихоманку. Та з притаманною автору іронією, все, що лишилося в Дені Кольта від супергеройської атрибутики і запиту замовника, була маска. Думаючи на кілька кроків наперед, Айзнер знав, що в довгостроковій перспективі людські якості і проблеми персонажа будуть ближчими читачеві, ніж надприродні здібності, зрештою так і вийшло. Крім того, в Айзнера була ще одна нечувана на той час умова – мало того, що він відмовився від концепції супергероя із суперсилами, він заявив і зрештою зберіг авторські права на свого персонажа. На той час синдикати забирали всі права в авторів, але не в Айзнера.

Айзнер вірив у силу коміксів для дорослого читача і прагнув розповідати серйозні історії за посередництва малюнку і тексту. Йому належить впровадження поняття sequential art на позначення послідовного коміксового малюнку, він же ж показав, що дорослі цілком можуть асоціюватися із героями мальованих історій. Що тоді, що зараз, хибний стереотип про дитячість і наївність коміксів поляризував суспільство, формально вважаючи читачів коміксів меншими інтелектуалами, ніж читачів книжок. В котромусь з інтерв’ю Алан Мур зазначив, що Айзнер дав коміксам власні мізки. Будучи автором, що категорично заперечував меншовартісне ставлення до мальованих історій, він доклав чимало зусиль до зміни суспільної думки про комікси. Це яскраво проявилося в двох речах.

Друга річ – безперервне навчання ремеслу охочих бути коміксистами замість зверхнього сидіння у вежі із слонової кістки. Айзнер присвятив багато років, навчаючи дорослих створювати комікси. 1952 року від засновує American Visuals – справжню професійну студію для коміксистів. Компанія випускала навчальні посібники з коміксів для корпоративних і державних клієнтів, одним з яких була армія США, бо після закінчення Другої Світової потреба в комікс-інструкціях для військових не зникла. Уряд неодноразово відправляв Айзнера в точки активних бойових дій для наочної демонстрації реальних бойових умов. У відповідь на раптову потребу в інструкціях з технічного обслуговування на початку Корейської війни, армія уклала контракт з American Visuals Corporation на виготовлення навчального матеріалу для нової публікації армійського артилерійського корпусу, подібного до попередньої роботи Айзнера про двигуни. Результатом стала серія PS, The Preventive Maintenance Monthly, яка замінила Army Motors. Після однієї з поїздок до В’єтнаму він створює армійський польовий комікс «Гвинтівка M-16A1: експлуатація та профілактичне обслуговування» (The M16A1 Rifle: Operation and preventive maintenance), який став стандартним додатком, як частина набору для чищення гвинтівки.

Окрім власної студії, Айзнер продовжує викладати в інших закладах – з 1973 до 1994 у Школі візуальних мистецтв (School of Visual Arts). І водночас, повернувшись до повноцінного малювання коміксів, він пробує різні форми і жанри. 1978 року публікує комікс «Угода з Богом» (A Contract with God), на обкладинці якого чи не вперше з’являється словосполучення графічний роман. А потім не оминає графічні адаптації – 1998 року малює Мобі Діка, а 2000 – Дон Кіхота. Пережитий досвід війни автор відтворює в художніх частково автобіографічних коміксах, наприклад «До серця Бурі» (To the Heart of the Storm). Та найбільшою рефлексією війни стала робота «Останній день у В’єтнамі: спогад» (Last Day in Vietnam), опублікована аж 2000 року.

За визначні заслуги у творенні коміксів протягом цілого століття, 1987 року з’являється премія Віла Айзнера (The Will Eisner Comics Industry Awards), як визнання його внеску в індустрію.

«Привид: колекційне видання до 80-річчя» (The Spirit: An 80th Anniversary Celebration» було обрано як перший переклад Айзнера недаремно – з-поміж усього, що існує в доробку автора, ця антологія є ідеальною точкою входження читача в світ Привида. Неймовірно помічними будуть передмови до кожного епізоду від колег Айзнера – вони дають дуже потрібне тло для розуміння контексту історії. Це 9 коротких історій з дуже різними пригодами Привида, але я певна, після них Дені Кольт має всі шанси стати вашим улюбленим супергероєм. Бо це тільки початок.