Прагнення кращого життя для всіх зрештою призвело країни-суперниці до ядерної війни, що майже закінчилася падінням цивілізації. Але світ встояв. Пошрамований, він поволі відновлюється, уникнувши остаточного занепаду. Але серед вцілілих знову знайшлися ті, хто «знає, як краще». Спокутники, строкатий та хаотичний культ, звинувачують у людському падінні неприборкану жагу до знань. Континентальна гвардія, що мусила б захищати крихкі людські держави-поліси, з останніх сил намагається втримати хиткий баланс. Незнайомці з далеких земель блукають поселеннями, видивляючись і винюхуючи щось відоме лише їм.
А серед того звичайна (або не дуже) дівчина поволі прокладає свій шлях – складний та небезпечний. Їй багато що відомо, і багато чого ще доведеться пізнати. Ті ж, кого доля розставила на її шляху, мають свої історії – такі, що коріння відходять як у минуле, так і в майбутнє. І з їхніх доль поволі складається одна велика картина… Утім, серед усіх знань та істин, постає одна: який саме шлях складається благими намірами.
Навіть на руїнах понівеченої цивілізації ті, хто залишились, знають – старий світ не зник. Він лише спить, надійно укритий цими руїнами. Та чим може обернутися відчайдушне прагнення повернути принаймні якусь його частину? Нав’язливою ідеєю, що затьмарює мозок або ж метою, що розвіє туман сумнівів та вагань. Незначні дрібниці щоденного побуту, закинутий мотлох, довга вервичка спогадів – наразі єдиний зв’язок із життям, яке кожен в цьому світі волів би повернути.
А що як насправді всі спроби деконструювання минулого, що витікає, наче пісок крізь пальці, виявляться пошуком місця, куди ти завжди можеш повернутися? Місця, яке ти можеш вважати домом, де на тебе чекають.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.